Ой-ой-ой! Ужас какой! – закричала Мариночка, выскакивая из песочницы, забыв об игрушках.
Вокруг песочницы тут же собралась стайка детворы. В напряженном молчании они какое-то время рассматривали большого жука, который, медленно переставляя лапы, шел по желтому песку.
- Ничего себе! Такой огромный! А рога какие, как у оленя! – восхищался Димка.
- Ой, мамочки, какой он страшный! – убивалась Марина. – И надо же, прямо к моей лопатке ползет!
- А вот я щас найду палку, да как дам ему холошенько! Будет знать, как тут лазить! – грозно прошипилявил Павлик.
- А, может, не надо? – робко спросил Димка.
- Еще как надо! – Паша схватил Мариночкин совок и стал обсыпать жука песком.
- А я вот сейчас все Вере Михайловне расскажу, - прощебетала Сонечка и побежала искать воспитательницу.
Мальчишки с улюлюканьем накинулись на жука. Кто-то сыпал на него песком, кто-то бросал мелкие камешки, в результате чего жук перевернулся на спину и стал смешно барахтать лапами.
- Ага, будешь знать, как к нам в садик плилетать! – торжествовал Павлик.
В этот момент к песочнице подошла Любочка и подставила жуку ветку. Утомленный жук осторожно зацепился за неё лапами и пополз, смешно шевеля усами.
- Получилось, получилось! – подпрыгнул от радости Димка.
- Ну, ты чего? – нахмурив брови, Паша сделал шаг к Любочке.
- Ничего, просто на воскресной школе говорили, что всё, что вокруг нас, Бог для людей придумал, на пользу. Мы даже стишок выучили:
Рыбок, птичек и зверей
Бог придумал для людей,
Чтоб не скучно было жить,
Вместе Господа хвалить!
- Здорово! – выдохнула Марина.
- А, может, мы тогда его отпустим? – робко предложил Дима.
- Айда к цветам! – скомандовал Павлик.
Любочка высоко подняла ветку, на которой красовался огромный жук, и веселая компания отправилась к большому цветнику возле их группы. Девочка осторожно стряхнула жука в цветы и все стали наблюдать, что он будет делать.
Жук в растерянности немного потоптался на месте, а потом осторожно, ощупывая усами дорогу, пополз на цветок. Взобравшись на большую ромашку, он расправил крылышки и медленно полетел.
- И никакой он не "страшный", - сказала Мариночка, махая рукой, вслед улетающему жуку.
Тихонова Марина,
Симферополь
Дай, Бог, мне тему для стиха,
Чтобы уверенной рукою
Ложилась за строкой строка,
Что мне подарена Тобою.
Слова, Господь, мне подбери,
Чтобы за сердце задевали,
Людей к Иисусу бы вели,
Глаза на Бога открывали.
Люблю Господа и стараюсь жить так, как Он учит.
Мой девиз: В главноем - единство, во второстепенном - свобода, во всем - любовь!
Член Союза христианских писателей Украины
Любое копирование и распространение работ ТОЛЬКО с
письменного согласования с автором.
Сборник рассказов "Выход есть!" и "Алешкины истории" можно заказать по удобным вам адресам: http://www.bible.org.ru/page.php?id=9
Также вышел сборник рассказов "Открытыми глазами"
В 2014 г. вышли "Сказки старого пруда"
СЛАВА БОГУ!!!
Прочитано 15746 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
